Щороку, коли падолист віддає свої права зимовому грудню, Печеніжчина схиляє голову у жалобі за вірним сином рідної землі – Петром Пантелійовичем Василенком. «… Не про хрест могильний дбайте, а про вірш пісенний мій», – просив поет. Тож і лунає в цю пору поетова пісня, поезія, читаються уривки з його прози, лунають гуморески, дитячі вірші… – так проходять Василенківські читання.
...
Читати далі »
